Суд над Олди
Репортаж с места события
Alex Mustakis (видеосъемка и подготовка стенограммы)

часть 1 | часть 2 | часть 3

.. состоялся суд над известным писателем Г.Л.Олди. Такое событие не могло не привлечь внимание сетевой общественности, и вот наш корреспондент, вооружась видео- и аудио- аппаратурой, проник в зал и таким образом сохранил для истории почти все события, там происшедшие.

Очевидно, опасаясь возможных инцидентов как со стороны поклонников, так и совсем наоборот, Г.Л.Олди вошел в зал одним из первых. (Первым был корр., но об этом не стоит распространяться.) Оглядев зал, писатель выбрал самое удобное место -- и это оказалось скамья (вернее, кресла) подсудимых.

 

Тем временем в зал вносились различные атрибуты суда и просто непонятные предметы. За двумя роялями, играющими роль судейской кафедры, повесили несколько картинок явно из индийской мифологии (видимо, вещественные доказательства), на роялях появились такие необходимые для судебного процесса вещи, как череп (вроде бы лошадиный, хотя его национальность для меня очевидной не являлась), магнитофон "Весна", железный слесарский молоток на железной же пластине, различные свертки и папки непонятного содержания... Зал между тем заполнялся народом. Появились и свидетели -- Б.Штерн и Н.Гайдамака, занявшие места в первом ряду, А.Валентинов и ..Рудаков, выбравшие кресла в углу зала, символически являющиеся как бы продолжением скамьи подсудимых, М.Дяченко... Занимали свои места и Присяжные -- члены творческой лаборатории С.Дяченко. Наконец, раздался звон железного молотка и возглас: "Встать! Пан судья iде!" -- и в двери зала появился Судья в ниспадающем до пят серебристом одеянии. За ним следовали остальные члены Суда -- Палач, Защитник, Инквизитор и Прокурор. Судебное заседание открылось...

Стенограмма (с небольшими комментариями и фотографиями)

ПАЛАЧ. 15 вересня, за два роки до кiнця другого тисячолiття нашої ери слухається справа номер тисяча п’ятьсот шістдесят вісім – “Народ проти Генрі Лайона Олді”. Вони будуть звинувачені за їхню діяльність в галузі літератури. Якщо вони будуть визнані винними, їх буде покарано, якщо вони будуть виправдані, їх буде нагороджено. Можна сісти. Представляю: підсудні: Генрі Лайон Олді, суд в складі майстра від літератури Дяченка Сергія Сергійовича, а також нашого великошановного прокурора: Євген Миколайович Осауленко, мистецтвознавець, працівник музею західного та східного мистецтва; Наш адвокат: Назаренко Михайло Йосипович, філолог, магістр; нашої інквізиції... З цього часу справа переходить в руки судді.

СУДЬЯ. Ну что ж, братцы, начинаем мы этот необычный процесс. Давайте чтоб он прошёл в непринуждённой обстановке. Мнения сторон схлестнутся подобно молниям. На сегодняшний момент нельзя сказать, чем закончится этот процесс. Генри Лайон Олди, вам вменяется нарушение границ жанра фэнтези, издевательство над мифологиями мира, и прочие прегрешения. Пожалуйста, я даю слово прокурору, ему даётся минут 15-20, для полновесного обвинения.

АДВОКАТ. Ваша честь, ваша честь, я протестую. Прежде всего необходимо установить личность обвиняемого. Нам известно из материалов дела, что Г. Л. О. родился в 1945 году, кроме того, это один человек. На скамье подсудимых двое, и они явно моложе. Будьте здоровы. Поэтому я предлагаю считать, что они являются не более чем косвенными ответчиками, поэтому не подлежат наказанию по всей строгости административного, а равно уголовного права.

ПРОКУРОР. Перепрошую, пане суддя. Я хотів би сказати. Оскілки підсудні активно користуються міфологією Індії, то цілком можливо признати, що вони є одним божеством в двох іпостасях.

СУДЬЯ. Суд приступает к идентификации пола подсудимого. (заинтересованный смех в зале.) Кто вы по этому, так сказать, признаку?

ПАЛАЧ. Треба, щоб звинувачені прийняли присягу. Приймайте присягу на "Міфах народів світу". Будь ласка.

(Подсудимым подносится двухтомник вышеназванного издания для принятия присяги)

ПОДСУДИМЫЙ. Клянусь говорить неправду, неправду и ничего кроме неправды.

ПРОКУРОР. Враховуючи, що текст клятви написаний самими звинуваченими...

СУДЬЯ (видимо, о своем). Ну, судя по бороде одного и другого, в общем-то, половая принадлежность не вызывает сомнения.

ВОЗГЛАС ИЗ ЗАЛА. Не, ну можно конечно...

СУДЬЯ. Национальность подсудимых, пожалуйста.

ПОДСУДИМЫЙ. Это сложный вопрос. Скажем так: Украино-еврейско-английская.

СУДЬЯ. Значит, национальность альтернативная.

ВОЗГЛАС ИЗ ЗАЛА. Нетрадиционной национальности.

СУДЬЯ. Вопросы у сторон есть? Значит, перед нами Генри Лайон Олди, кто его не знает. Вещдоки, пожалуйста, предьявите. За десять лет творческой работы ими написано более двадцати книг. Я правильно говорю?

ПОДСУДИМЫЙ. Написано меньше, издано. (Смех в зале.)

СУДЬЯ. Извините, обсуждались даже не изданные книги, написанные...

ПОДСУДИМЫЙ. Всё равно меньше. Нас издавали больше, чем мы написали.

ВОЗГЛАС ИЗ ЗАЛА. Включая переиздания, да?

СУДЬЯ. Так как я прошу инквизицию обратить внимание. Начало творческой деятельности будет праздноваться господами Олди 13 числа в пятницу в ноябре. Есть нечто инфернальное, связанное с нашим чёрным магическим котом Дюшесом, и инквизиция это должна записать в свои анналы. Извините, я не сказал ещё, как это всё у нас будет происходить. Защита и обвинение выступят с развёрнутыми показаниями, потом мы приступим к опросу свидетелей. В качестве свидетелей у нас присутствует Андрей Валентинов из Харькова, -- где он, я не вижу? А вот он! -- Борис Штерн и Наталья Гайдамака -- Наташа вообще свидетель первых шагов Генри Лайона Олди, насколько мне известно. В качестве судебно-медицинского эксперта у нас присутствует Дмитрий Рудаков, Большой и красивый мужчина. Это потрясающий человек, он специально приехал из Санкт-Петербурга. Это инициатор и владелец интернетовского книжного магазина, это человек, который ведёт интернетовские страницы у Олдей и других писателей, и вот сейчас от его усилий зависит вообще судьба фантастики и литературы, потому что книжная литература вообще-то находится в загоне. Здесь присутствуют так же в качестве свидетеля Марина Дяченко, лучшая половина судебного, так сказать, органа, но она в силу технических причин будет вынуждена вскоре покинуть этот зал. Что поделаешь, у неё маленький ребёнок, за ним нужен присмотр. Значит, я попрошу не волноваться, каждый получит возможность высказать своё мнение по существу сегодняшнего вопроса. Потом мы предоставим возможность вопросов обвиняемым и заслушаем их последнее слово. После чего у нас будет, так сказать, ещё одно мероприятие. Итак, пожалуйста, слово прокурору.

ПРОКУРОР. Почнемо. Справа в тому, що я протягом останього тижня в жорстоких темпах та з шаленими наслідками для власного здоров’я опановував книги богохульників, глумотворців і сміхотворців Громова і Ладиженського. В чому я їх можу звинуватити? Вони претендують на привласнення собі такого гібридного терміну, як філософський бойовик, але перепрошую, їхня творча позиція суцільно протилежна філософії. Розумієте, філософія - це не гра ерудиції, це не якись гучні ліричні відступи і бесіди героїв на теми доль світу. Це, так би мовити, та міра, якою автор може зачепити найглибші струни душі читача, і відповідно змусити його замислитись. Як казав засновник японського театру Нодзіамі: “Десять долей душевного руху, сім долей фізичного руху.” І оці три долі повинен встановити читач. Що ж маємо у Олді? Олди прагнуть все перетворити в гру. Ця хвороблива тенденція сучасної культури, і, зокрема, маскультури, була названа культурологом початку першої половини двадцятого століття Йоганом Хейзенгой “пуерерізм” - від латінського "пуер", тобто "дитина" - бажання перетворити все в гру. Ну, наприклад, якщо ми візьмемо їхне захоплення рольовими іграми, то тут є відповідне прагнення перетворити історію на суцільну гру. В історії вони не бачать нічого, окрім махання мечів, випивання цілих дзбанів якогось там хересу і злягання з усіма розвеселими дівчатами Сиванкуйського кварталу. Ну, відповідно, я вважаю, що це наруга над пам’яттю померлих поколінь, оскільки для людей минулого боротьба була, так би мовити... Вони жили в постійному кошмарі, в постійній напрузі, а теперь якісь молоді нудьгуючи, молоді і не сильно молоді люди перетворюють це виключно на гру. Відповідно до цього я вважаю за потрібне ввести другий пункт звинувачення, а саме: дезинформацію читачів з питань східной культури. Справа в тому, що, так би мовити, як каже українське народне прислівя: якщо хочеш мати інтимний зв’язок з кобилою, слід їй задрати хвоста. Коли вказані Громов і Ладиженський...

АДВОКАТ. Прокурор!...

ПРОКУРОР. Вибачте. Вирішили підняти свої срані уди на священну індійську корову... (Шум в зале.)

АДВОКАТ. Ваша честь, я протестую, это издевательство над обвиняемым.

ПРОКУРОР. Вони, відповідно, не утрудили себе знайомством з якимось широким кругом літератури. Якщо взяти, наприклад, всесвітньо відомого режисера Пітера Брука, і його сценариста Жана Клода Карьера, то вони спочатку п’ять місяців консультувалися з відомим санскритологом, потім читали різні версії Махабхарати, потім подорожували по Індії, і, нарешті, зявилася всесвітньо відома постановка. Панове Олді вирішили всьго цього уникнути, замінивши знайомством зі Свами Прабхупадою. Я, незважаючи на те, що сам цікавлюся культурою Сходу, вважаю Свами Прабхупаду профанацією індійської культури і, зокрема, бхактизму, як одного з її різновидів. Розумієте, якби вони ширше познайомилися з літературою, то дізналися би, що Крішна - і не тільки Крішна, бхактизм передбачає не тільки його культ, - це уявлення про бога як про свого товариша. Для жінок - це маленька дитина, для молоді - герой-любовник, для селян - добрий сусіда. Відповідно, якби у них Крішна грав, наприклад, роль якогось популярного ді-джея, або чемпіона в роліки, я розумію, а так, судячі з знайомства з Прабхупадою, у них виходить заміна шила на мило. Вони одну профанацію замінюють іншою. Відповідно, Прабхупаду, в якого все перегорнуто догори ногами. Я не знаю, наскільки це корисно для знайомства з індийскою культурою, але пройдемо далі...

СУДЬЯ. Я прошу извинить, о каких произведениях идёт речь ?

ПРОКУРОР. Йде про цикл "Чёрный баламут". Згадувати книги? Добре. Розумієте, ось тут "Гроза в безначалье", "Сеть...", "Иди куда хочешь". Я з величезним зусиллям продирався крізь все це, переборюючи нудьгу, оскількі я згадував самого Прабхупаду. Далі, з чим я вже зовсім не згоден, так то з тим, як панове Олді тлумачать буддизм. У них виходить якась філософія харківських каратистів, де карма, якась, вибачте за вираз, стара дура, яка бігає за всіма і каже, що треба їсти ману кашу. Розумні каратисти в шаолінському монастирі вичищають в собі поняття про мораль і нравственність, і відповідно за ними вже карма не ганяєтся. Я перепрошую, але з такими уявленнями про карму можна сильно доскакатися, тому що карма є власне... Вони порівнюють в своєму "Мессия очищает диск" карму із великим комп’ютером. Насправді ж карма - це, скоріше, память, комп’ютер, яким є сама людина. Карма всього світу - це щось на манер Інтернету або електронної мережі. Відповідно їснують різні уявлення про ту карму, наприклад, у того ж Прабхупади вона сильно формалізована. Якщо ти їж мясо - ти станеш тигром, якщо ти любиш поспати - станеш ведмедем... В будизмі їснує набагато цікавіше тлумачення карми, тобто відповідно карма - це комп’ютерна память, яка записує твою життеву позицію і потім видає події, яки відповідають духу цієї життевої позиції. Знищити карму ніяк не можна, це все одно, якщо вирізати собі печінку чи підшлукову залозу. І розумієте, потім, внаслідок непідготованого знайомства зі східною культурою претензії авторів до східної культури сильно нагадують реакції православних батюшок, які, наприклад, бачать Крішну і падають в обморок, тому що він чорний. Відповідно у них буддизм виходить якоюсь бездушною релігією, в якій взагалі месії немає. Відповідно, коли почнется страшний суд, ніхто їх не врятує, але я перепрошую. В усіх східних релігіях саме очищення диску, саме приход месії - це циклічний прихід аватара, прихід будд і інших діячів. Тому я вважаю, що внаслідок всіх ціх звинувачень і пропоную: по-перше, пільно слідкувати за ними і чекати, коли ж їхне розуміння карми на їх позначиться, а по-друге - фуршетизація до летального наслідку.


часть 1 | часть 2 | часть 3
(с) Мастерская фантастики "Третья сила"